Клокічка

Клокічка, -ки, ж. 1) Деревянный колокольчикъ, вѣшаемый скоту на шею. Ковель. 2) Раст. Staphylca pinnata L. ЗЮЗО. І. 137. Клокічки. У гуцульскихъ женщинъ: монисто, сдѣланное изъ нанизанныхъ круглыхъ зеренъ этого растенія. Шух. I. 130.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЛОКІЧКА, и, жін., діал. Дерев'яний дзвіночок, який вішають худобі на шию, щоб не загубилася. По лісі калатають клокічки — десь пасеться товар (Леся Українка, III, 1952, 224).

Словник українських наукових і народних назв судинних рослин

Клокичка пірчаста[1], клоки́чка пери́ста[2] (Staphylea pinnata L.) — рослина роду клокичка родини клокичкові. Народні назви: джонжолі, колокитина, клокічка[3].

Ілюстрації

Медіа

}

}

Див. також

• Клокічка(Клокичка) пірчаста