Дібрівка

Дібрівка, дібрівонька, -ки, ж. Ум. отъ діброва.

Сучасні словники

Зменшувально пестливе від Діброва

ДІБРОВА, и, жін. Листяний ліс на родючих ґрунтах, у якому переважає дуб. Пішов шелест по діброві, Шепчуть густі лози (Тарас Шевченко, I, 1951, 6); Діброви відзначаються різноманітністю породного і видового складу (Лісівництво і полезахисне лісорозведення, 1956, 14); * У порівняннях. Шум гув у її голові: то шумів, як вітер між соснами, то шелестів, як зелена діброва (Нечуй-Левицький, II, 1956, 98). Формуютьсяна родючих опідзолених чорноземах, темно-сірих та сірих ліс. і, як виняток, – на дерново-підзолистих кислих ґрунтах. Поширені у зонах мішаних лісів, лісостеп. та на Пн. степові зони. В Україні, ддіброва є панівною лісовою формацією у лісостеповій зоні, де зростають у межиріччях і заплавах річок. Зазвичай вони мають складний деревостан, де в першому ярусі переважає дуб з домішкою ясена і в’яза, в другому – граб або липа серцелиста. У південній частині ареалу поширення зростають одноярусні діброви з дуба звичайного з вираженим підліском з ліщини, клена татарського, свидини криваво-червоної. У розвиненому трав’яному покриві – яглиця, зірочник лісовий, осока волосиста, зеленчук жовтий, копитняк тощо. Діброви – найпродуктивніші ліси України, в яких зростає низка рідкісних і реліктових видів рослин. Вони дають цінну деревину, захищають ґрунти від ерозії. Найцінніші їхні масиви (Чорноліський, Подільський, Савранський тощо) охороняються.

Ілюстрації