Ой

Ой, межд. Ой, ай. Ой боляче! Ой страшно! Ой гляди, щоб я тобі чуба не нам’яв! Ой здорова, моя мила, ой як ся ти маєш? Ой здається, моя мила, иншого кохаєш. Мет. 8. Ой сама я, сама, як билина в полі. Чуб. V. 619. Ой гляну я, подивлюся, на той, степ, на поле. Шевч. 422.

Сучасні словники

1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання. Бахнув [козак] наосліп з рушниці. — Ой! — скрикнув Остап, вхопивсь за груди й захитався (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 356); Вона вилася на постелі, як навіжена з болю й колотьби, і тільки стогнала: ой, та ой! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 103).

2. Уживається при вираженні переляку, жаху і т. ін. Раптом відчайдушний зойк примусив усіх озирнутись. — А, боже ж ти мій! Кинь [гранату], кинь, щоб ти луснуло! Ой, рятуйте!.. — Антоніна бігла за своїм п'ятирічним онуком Василиком (Олександр Довженко, I, 1958, 391).

3. Уживається при вираженні тривоги, неспокою, несподіваної згадки про щось невідкладне і т. ін. — Ой, побіжу вже, а то гірше битимуть! Йдіть, панно, й ви-те додому, — он кличуть (Леся Українка, III, 1952, 634); Полічила удари: п'ять годин. — Ой! цілі три години спала! — Вона схопилася з ліжка і нечутно.. підбігла до вікна (Андрій Головко, II, 1957, 593); — Ой, мабуть, перепаде нам від Салогана, — знову в задумі повторює Матвій, непомітно пасучи очима за Октавом Пігловським, в надії, що той передумає їхати до управителя (Михайло Стельмах, I, 1962, 87).

4. Уживається при вираженні уболівання, жалю, горя і т. ін. — Мій Семенко злодій!.. — Ой Семеночку, Семеночку! дитино моя добра й щира!.. Батько ж тобі наказував... Синку ж мій нещасливий! спом'яни свою неньку стару!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 34); — Він якось говорив старшому лейтенантові, що до Берліна з ним ітиме. — Ой, далеко, браття, до нього йти... Буде ще крові та крові... (Олесь Гончар, III, 1959, 123). 5. Уживається при вираженні осуду, незадоволення, докору, заперечення, досади, нетерпіння і т. ін. Ой, який же це з тебе пророк, що твоє винозореє око тільки власную бачить біду, та й тієї не бачить глибоко? (Леся Українка, I, 1951, 290); — Ой, брешеш, дівко, — згодом похитала головою [Зося] (Михайло Стельмах, I, 1962, 279); — Тпру! — Ой, який ти! Дам ось!.. Який нетерплячий! — чути було, як поляскала [Марія] по шиї [коня] (Андрій Головко, II, 1957, 115).

6. Уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін. — А це що за опудало?! — зупинився він, побачивши величезного пелікана. — Ой, та які ж у нього, чи то в неї дивні пташенята! Зовсім голі й червоні, як сире м'ясо (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 392); — Чи й справді це я? ..Яке щастя, що не гнию в ямі, не нидію в рабстві. Що я жива й отака-от! Ой! — дивувалась Уляна, торкаючи легенько свої брови, обличчя, груди (Олександр Довженко, I, 1958, 329).

7. Уживається при вираженні благання, сильного прохання і т. ін. — Ой, пустіть мене, пустіть! Або з мене голову здійміть! Змилуйтеся! Мучите мене нащо й про що? (Марко Вовчок, I, 1955, 268).

Ілюстрації

Ой_1.jpeg

|
|

Іншими мовами

ой (болгарська)

oj (македонська)

oj (македонська)

j (сербохорватська)

jój (словенська)

oj (чеська)

啊呀 āya (китайська) - виражає здивування, захоплення

哎呦 āiyou (китайська) - виражає біль, переляк