Фльокати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:10, 10 квітня 2023; Iyhrabova.fshn22 (обговорення • внесок)
Фльокати, -каю, -єш, гл. Клокотать. Угор.
Зміст
Сучасні словники
Голосно виявляти свої почуття, пристрасті тощо; шуміти (про людей). 1) Клокотать, бурлить, шумѣть. Смола там в пеклі клекотіла. Котл. Ен. III. 74. Перед їми море миле гомонить і клекотить. Шевч. 62. Оце дудлить, аж у горлі клекотить. Ном. № 14127.
2) Квакать шумно (о лягушкѣ). Жаби клекотять. Чуб. І. 65.
Ілюстрації
|
|
|
