Хорувати
Хорувати
Зміст
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980.
ХОРУВА́ТИ, ую, уєш, недок., діал. Хворіти. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую (Коломийки, 1969, 181); По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ (Іван Франко, XI, 1952, 140); * Образно. Органіст уже встиг вилічити клавіші, але струни ще хору вали й хрипіли (Нечуй-Левицький, III, 1956, 222); // на що. Мати якусь хворобу, недугу. Хтось.. на велике безсоння хорував, і бронхіт мав (Леся Українка, V, 1956, 407).
Синоніми
ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ[ХОРУВА́ТИдіал.], БОЛІ́ТИрозм., ГИБІТИдіал.; СТРАЖДА́ТИна що, чим (довго; мати певну хворобу); ЛЕЖА́ТИ, ВАЛЯ́ТИСЯрозм. (не вставати з постелі через хворобу); НЕДОМАГА́ТИ, КВО́ЛИТИСЯрозм., КВОЛІ́ТИрозм. (почувати себе слабим, недужим); ХИРІ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ЧЕ́ВРІТИ (довго, виснажуючись, худнучи).
Приклади вживання
1. Кажуть люди та говорять, що я ся малюю, Моє личко тим-то й файне, що я не хорую. (з народної пісні)
2. Дай, Боже, жартувати, аби не хорувати. (Номис)
3. По морі ми пливли без злих пригод, Лиш хорував погано весь народ. (І. Франко)
4. Янас занедужав. Він і раніше хорував, але ходив, а ось від того часу, як вночі заливала його кров, він вже не підводився з ліжка. (Мирослав Ірчан)
5. * Образно. Органіст уже встиг вилічити [вилікувати] клавіші, але струни ще хорували й хрипіли. (І. Нечуй-Левицький)
6. Хтось .. на велике безсоння хорував, і бронхіт мав. (Леся Українка)
