Путівець

ПУТІ́ВЕЦЬ, вця, чол. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 443); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Тому біженці йшли не по шосе, а здебільшого путівцями (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 393); У кількох кілометрах до райцентру Хачмас від шосе круто забирає до моря вибоїстий путівець (Наука і життя, 8, 1967, 28). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 403.

Сучасні словники

1. Путівець, вця, ч. Польова дорога. Іду, аж подивлюсь перед себе: сидять на дорозі аж дванадцять вовків... Сидять рядком по путівцю, наче ждуть мене (Ганна Барвінок); Фашистські льотчики нещадно обстрілювали дороги. Словник української мови у 20 томах

2. Путівець — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови

3. Путівець — путі́вець іменник чоловічого роду польова дорога Орфографічний словник української мови

4. Путівець — див. дорога; стежка Словник синонімів Вусика

5. Путівець — Пути́[і́]вець, -вця; -вці, -вців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)