Люстрина

Люстри́на, -ни, ж. Люстринъ. Шалевий пояс і люстрини, щоб к празнику пошив каптан. Котл. Ен.

Сучасні словники

http://sum.in.ua/s/ljustryn

ЛЮСТРИ́Н, у, чол., рідко ЛЮСТРИНА, и, жін., заст. Вовняна або напіввовняна тканина з глянцем. Привезли кармазину, люстрину, позументів; ото зараз пошили нам запорозькі жупани (Олекса Стороженко, I, 1957, 191); [Гапка:] А одежі в неї без ліку, без зносу, та все яка одежа!.. шуба котикова, синьою люстриною вкрита... (Марко Кропивницький, II, 1958, 134).

Люстри́н = люстри́на — старо­винна вовняна, напіввовняна або шовкова тканина з глянцем; у Г. Квітки-Основ’яненка згадуєть­ся люстринова спідниця, у І. Котляревського — люстровий (люс­триновий) кунтуш; ознака замож­ності й високого соціального ста­ну. Привезли кармазину, люстрину, позументів: ото зараз пошили нам запорозькі жупани (О. Стороженко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 346.

Ілюстрації

Історія появи люстрину

На Русі цей матеріал став відомий ще в далекому XVIII ст. Тоді цю міцну і злегка жорстку тканину виробляли з вовни більш грубих сортів, ніж, наприклад, у виготовленні мериноса і кашеміру. Тонку вовняну тканину, що називається люстрин застосовували для шиття парадного одягу. Яскравий щільний люстрин використовували в якості матеріалу для пошиття чоловічих сюртуков і піджаків. Люстрин перекладається, як «глянець» (з франц.).

Спираючись на літературу попередніх століть, можна приблизно зрозуміти, якою популярністю користувався цей матеріал. Його використовували практично скрізь: для виробництва одягу, штор, меблів. Воліли цей матеріал, як правило, представники нижчих станів: перукарі, прикажчики та інші. Але з часом люстрин став втрачати свою популярність, і на початку ХХ століття всі забули про нього. Зараз він вважається дешевим сортом сукна.

Три етапи виготовлення люстрину

Перед тим, як говорити про виготовлення люстрину, варто зазначити, що за своїми характеристиками у багатьох країнах він міг відрізнятиметься від початкового варіанта. Наприклад, в Росії та Німеччині при виготовленні цієї тканини додавали натуральні бавовняні нитки, що надавало їй більш красиву і глянцеву поверхню.

Його виробництво поділяється на три етапи:

1. Вироблення пряжі. На першому етапі шерсть піддають знежирення, трепанию і промасливанию.

2. Виготовлення суровья. Другий етап — прядіння пряжі, її робили як можна тонше для того, щоб тканина була більш гладкою і приємною на дотик.

3. Оздоблення. Потім пряжу перевіряють на пропуски і вузли, які могли утворитися при прядінні ниток. Тепер сторонні домішки вищипують, і матеріал готовий до використання.

Джерела та література

https://wday.com.ua/yak-nazivayetsya-vovnyana-tkanina-z-glyantsem-tri-etapi-vigotovlennya-lyustrinu/