Скирготіти
Скирготіти, -гочу, -тиш, гл. = Скреготати. Зубами скирготить. Чуб. II. 417.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках СКРЕГОТАТИ, очу, очеш і СКРЕГОТІТИ, очу, отиш, недок.
1. Створювати скрегіт Скреготати (скреготіти) зубами розм. Те саме, що скрекотати, скрекотіти
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
СКРЕГОТА́ТИ[СКРЕГОТІ́ТИ], СОКОТА́ТИ[СОКОТІ́ТИ], ЧИРГИ́КАТИ, ДЖЕРҐОТА́ТИ[ДЖЕРҐОТІ́ТИ], ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ], СКРИПІ́ТИ, РИПІ́ТИ, ТОРОХТІ́ТИ, СКОБОТА́ТИдіал., РА́ХКАТИ
Джерела та література
На річці скрегоче крига, сірий весняний присмерк ввесь у тривозі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 260); Я піднімаюся й прочиняю двері. Вони скрегочуть від зимової застуди (Терень Масенко, Роман.., 1970, 358); Вони [танки] ревіли, скреготали гусеницями об брук (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 88); В третій [майстерні] скреготіло залізо на точилах і зойкало, і скавучало (Мирослав Ірчан, II, 1958, 271); Аж тепер Катерина побачила, що ганяла голі жорна, й почула, як вони скреготіли на всю хату (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 7); Десь, певне в майстерні, одноманітно скреготіли машини (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 136).
