Письмак

Письмак, -ка, м. 1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77. 2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.

Сучасні словники

1. Рідко. Письменна людина. Сопілку здумав нарядить [Гарасько]. Зробив, і як прийнявся грати, Хлоп'ята стали набігати І старики к йому ходить. Один із сих, мабуть, письмак, Сухий, кривий на праву ногу, Казав: «Молися, хлопче, богу, То будеш вік веселий так» (Українські поети-романтики.., 1968, 578).

2. Заст. Письменник. Ті з галицьких письмаків, которі не могли сидіти зложивши руки, узялися за працю коло свого народу, стали писати для нього книжки (Михайло Драгоманов, I, 1970, 343);

3. Зневажл. Те саме, що писака — Ще й в газетах обсміють, опоганять і наглузуються якісь письмаки (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 268); [Круста:] Ет, що там Цельз! Такий собі філософ, письмак, далекий від живого світа (Леся Українка, II, 1951, 401).

Ілюстрації