Тихцем

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:05, 10 грудня 2022; Tvtereshchenko.iff19 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Тихцем, нар. Потихоньку. Ми з чоловіком радимось тихцем. Г. Барв. 442.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ТИХЦЕМ, присл., розм.

1. Потихеньку, неголосно. Голова звертає тихцем увагу бесідника на те, що має говорити про крамниці на селі, а не в столиці (Осип Маковей, Вибр., 1956, 230); Михайло тихцем вилаявся: який усе-таки незграбний цей богослов! (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 257); — Денисе, діло є, — тихцем говорить Шмалій (Михайло Стельмах, I, 1962, 366).

2. Намагаючись не створювати шуму. Раптом в коридорі почулись обережні ледь вловимі кроки. Хтось ішов тихцем, прислухаючись, вичікуючи, тамуючи подих (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 162); Підвела [Ольга] голову — в кімнаті не було нікого. Встала і тихцем почала одягатися (Ярослав Галан, Гори.., 1956, 41).

3. Потай, непомітно, криючись. Гроші старав із двох джерел. Мати йому давала та й брав тихцем від батька (Лесь Мартович, Тв., 1954, 264); Стежками, просіками і без просік, Ішли, пробиралися в ліс комуністи. Тихцем, щоб ніякий шпигун не засік... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 50).

Ілюстрації

1607445136тихо.jpg Imagesтсс.jpg


Див. також

Синоніми

Етимологія

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. Том 10, 1979. Стор. 133.

Зовнішні посилання