Човенце
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:06, 10 грудня 2022; I.kovalenko (обговорення • внесок)
Чове́нце, -ця, с. Ум. отъ човно.
Сучасні словники
ЧОВЕ́НЦЕ, я, сер. Зменш.-пестл. до човен. З тихим плескотом на берег Рине хвилечка перлиста; Править хтось малим човенцем, — В'ється стежечка злотиста (Леся Українка, I, 1951, 64); * У порівняннях. Місяць над полем Човенцем плава (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 278).
Жартома між двома очами-озерцями, мов човенце хистке, гойдалось сонце. Править хтось малим човенцем в'ється стежечка злотиста.
"В краю вічного проміння"
...Як би я тепер хотіла
У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця,
Золотим шляхом поплисти!...(Леся Українка)
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
. .Джерела та література
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 347.
