Куш!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:54, 22 червня 2022; Lbkniazkyi.if21 (обговорення • внесок)
Куш! или а куш! меж. Крикъ, которымъ гонять овецъ. Kolb. І. 65.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КУШ 2, виг. Мисливський вигук, за яким собака повинен лягти і замовкнути. Свисток... Сетер підбігає. — Лягай! Куш! Піль! Візьми! Тубо! Не руш! — Сетера вчили, як полювати птицю (Остап Вишня, I, 1956, 274).
Ілюстрації
|
|
|
|
