Пхатися
Пхатися, пхаюся, -єшся, гл. 1) Толкаться; проталкиваться, переться. Чого ти пхаєшся? Харьк. г. Де їдять, там пхайся, де бідують, звідти тікай. Чуб. І. 276. 2) Медленно итти, ѣхать. Пхався на бовкуні. В Латію з військом також пхавсь. Котл. Ен. IV. 67.
1. Штовхати кого-небудь, штовхати один одного. — Дай сюди, бо як пхну, то й ноги задереш! — кричала Кайдашиха.. — Одчепіться, бо й я вмію пхатися, — кричала Мотря несамовито й тягла до себе мотовило (Нечуй-Левицький, II, 1956, 297); Жінки, як гадюки, вилися кругом його, пхаючись та не даючи одна одній Колісника цілувати (Панас Мирний, III, 1954, 93); [Середа:] Тільки не пхатись. Ти знаєш, що я цього не терплю.. [Журавель:] Посунься і займи своє місце (Іван Микитенко, I, 1957, 485); // Штовхаючи інших, проходити, пробиратися кудись. — Що маєш молоти? — завзято вигукував мельник. — Маємо кукурудзу... — пхались до нього дівки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 355); Лишень закінчив панотець боже слово, а церква заметушилася. Став мир до дверей пхатись, стали люди виходити (Марко Черемшина, Тв., 1960, 270); Біля високого будинку більш сотні робітників. Одні сваряться, інші стоять спокійні,.. ще інші пхаються вперед (Мирослав Ірчан, II, 1958, 152).
