Кукати

Кукати, -каю, -єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Ном. № 13788. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить. Шевч. 430.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КУ́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. перех. і неперех., рідко. Те саме, що кувати 2. Раненько піп збудив Івана і каже: — Уставай, Іване, бо зозуля кукає (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 198); // Видавати звуки, схожі на крик зозулі. Було, вночі Сидить під тином, мов зозуля, Та кукає; або кричить, Або тихесенько співає Та ніби коси розплітає (Тарас Шевченко, II, 1953, 206); — Навчусь зозулею кричать, бо щось я стала примічать — прийдеться мені кукать (Павло Тичина, II, 1947, 153).

2. перен., ірон. Не знаходячи іншого виходу, перебувати, сидіти де-небудь, очікуючи кращих обставин, умов. Про дорогу годі було й думати. За вікном біліло, а дядько Баран люто чухмарив потилицю: ..Будемо тепер кукати в цих проклятих Броварах... (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 365); Та... батальйон і досі сидить у землі, а Дем'янова рота кукає під огнем — без огнеприпасу, без їжі й води, навіть без санітарів (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 159). http://sum.in.ua/s/Kukaty

Ілюстрації