Дрантя
Дрантя, -тя, с. 1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Св. Л. 91. Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго дрантя продає. Ном. № 10519. Яка там свита дрантя саме. Канев. у. 2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Каменец. у. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Каменец. у. Ум. Дрантячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує. Каменец. у.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови ДРА́НТЯ, я, сер., збірн.
1. Дуже старий, зношений і рваний одяг. Дівчина в дранті, в драних черевиках товче, плачучи, ступу (Степан Васильченко, III, 1960, 336); З-під рундуків.. вилазять замурзані, в пошматаному дранті каліки перехожі (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 213); // Непотрібні старі, рвані носильні речі (взуття, постіль і т. ін.). Мартин вийшов, а Янко зразу кинув халяву у заплісніле [запліснявіле] шкіряне дрантя (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 110); // Клапті, обривки матерії, одягу. Марина в драній рядняній сорочці, що кругом неї так і майтолалася своїм дрантям, мов вітер, мчала з двору в поле (Панас Мирний, IV, 1955, 235).
2. розм., рідко. Одяг взагалі. Тепер фабрики випускають стільки готового дрантя, що селянам невигідно давати шити (Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 206).
3. зневажл. Про все негідне, погане, непридатне. — Давно були парубки, а тепер що? Саме дрантя! (Лесь Мартович, Тв., 1954, 59); — Ну, от, наприклад, мій капелюшик: вчора я збігала всю Ялту і знайшла оце дрантя (Леся Українка, III, 1952, 605).
Дра́нтя, тя, с.
1) Ветошь, старыя вещи, лохмотья. Св. Л. 91. Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить. Ном. № 1869. Жид каже: «ти не знаєш, що купуєш», і справді жид замість доброго — дрантя продає. Ном. № 10519. Яка там свита — дрантя саме. Канев. у.
2) Дрянь, негодная вещь. Ет, дрантя ті колеса! Старі. Побіжи, то й розсиплються. Камен. у. Як би добра кобила, то б варт дати 30 карб., а то дрантя. Камен. у. Ум. Дра́нтячко. Отой жид, що дрантячко збірає, купує. Камен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 441.
Дрантя
-я, с., збірн.
- Дуже старий, зношений і рваний одяг. || Непотрібні старі, рвані речі (взуття, постіль і т. ін.). || Клапті, обривки матерії, одягу.
- розм., рідко. Одяг взагалі.
- зневажл. Про все негідне, погане, непридатне.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
ДРА́НТЯ я, с., збірн.
- Дуже старий, зношений і рваний одяг.
- Непотрібні старі, рвані носильні речі (взуття, постіль і т. ін.).
- Клапті, обривки матерії, одягу.
- розм., рідко. Одяг узагалі.
- зневажл. Про все негідне, погане, непридатне.
Значення в інших словниках
- дрантя — дра́нтя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- дрантя — Лахміття, лахи, лахмани, рам'я, лахманина, канцур'я; ЗН. одяг; (клапті одягу) шмаття, ганчір'я; П. мотлох, непотріб. Словник синонімів Караванського
- дрантя — ДРА́НТЯ, я, с., збірн. 1. Дуже старий, зношений і рваний одяг. Дівчина в дранті, в драних черевиках товче, плачучи, ступу (Вас., III, 1960, 336); З-під рундуків.. вилазять замурзані, в пошматаному дранті каліки перехожі (Хижняк... Словник української мови в 11 томах
- дрантя — дра́нтя знев. старі, знищені речі (перев. про одяг)(м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт дрантя — вила́зити (виліза́ти) / ви́лізти з дра́нтя. Почати гарно одягатися. І потроху-потроху коваленківська молодь стала вилазити з дрантя: дівки ясніли на свята такими хустками барвистими, що очі вбирали, а парубота одягала нові картузи і взувала хромові чоботи (А. Дімаров). Фразеологічний словник української мови
- дрантя — див. ганчірка; залишок; одяг Словник синонімів Вусика
- дрантя — Дра́нтя, -тя, -тю, -тям, в -ті Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дрантя — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл. Словник синонімів української мови
Етимологія
ДЕ́РТИ «розривати на шматки; зривати; дряпати; брати зайве, грабувати; карати биттям; поквапно втікати»
- псл. *derti, *dьrǫ i dьrati, derǫ;
- споріднене з лит. dìrti «здирати; бити», лтс. dìrât «здирати шкіру», гр. δέρω, аорист ἐδάρην «тс.», дінд. dṛṇáti «тріскається, розколюється», ав. dar- «колоти», кімр. darn «шматок, частина», гот. distairan «розривати», дангл. teran «тс.», двн. zẹrren «руйнувати», нвн. zerren «шарпати, рвати», Zorn «гнів, лють», алб. djerr «знищую, гублю»;
- іє. *der- «тріскатися; роздирати»;
- значення «швидко побігти» у де́рнути (пор. також р. драть «бігти», удира́ть, п. [drzeć] «швидко бігти», ч. [dere] «біжить», [zdírat] «утікати», слн. dréti «бігти» і под.), можливо, є вторинним, пор. н. abhauen «утекти», ausreissen «тс.», проте не можна відкидати припущення про зв’язок з дінд. drāti «біжить, поспішає», гр. διδρασκω, δραναι «бігти»;
- р. драть, деру́, бр. дзе́рці, др. дьра́ти, дьрнути, п. drzeć, ч. dráti, dříti, слц. drieť, вл. drěć, нл. drěś, полаб. derĕ, болг. дера́, м. дере, схв. дéрати, drijèti, слн. dréti, dêrem, стсл. дьрати, дерѫ;
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 407.
- Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
- Орфографічний словник української мови
- Словник синонімів Караванського
- Фразеологічний словник української мови
- Словник синонімів Вусика
- Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- Словник синонімів української мови
Зовнішні посилання
- http://sum.in.ua/s/drantja
- https://slova.com.ua/word/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%8F
- https://ukrainian_explanatory.academic.ru/43894/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%8F
- https://uamodna.com/articles/drantya/
- https://goroh.pp.ua/%D0%A2%D0%BB%D1%83%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%8F
- https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%8F