Бідолажний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:58, 24 листопада 2021; S.horbatiuk (обговорення • внесок)
Бідолажний, -а, -е. = Бідолашний. Стор. М. Пр. 39.
Зміст
Сучасні словники
БІДОЛА́ШНИЙ, а, е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Панас Мирний, II, 1954, 160); Пропали ми, бідолашні, загинули... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 122); // у знач. ім. бідолашний, ного, чол.; бідолашна, ної, жін. Нещасна, безталанна людина. Ми чекаємо — ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде (Марко Вовчок, I, 1955, 271); Знову повернулась окаянна хвороба, знову він [нечистий] охопив бідолашну... (Олесь Донченко, III, 1956, 140).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 178.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
