Сміхун
Сміхун, -на, м. Часто смѣющійся. См. Смішко, сміюн.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СМІХУ́Н, а, чол., розм.
1. Той, хто вміє смішити, веселити. Він був безугавно веселий, і хто його не знав, — не йняв віри, щоб цей, здавалось, безпечний сміхун був батьком багатьох дітей (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 133); Більшість із них [бійців] вперше переступала поріг у Європу. Хомичок, сміхун, забавляка, розкарячився, валянки роз'їхалися в снігу: — Одна нога в Азії, друга — в Європі! (Олесь Гончар, Циклон, 1960, 26).
2. Те саме, що смішко. Дехто в класі всміхнувся.. — Як називаєшся? — скрикнув о. Телесницький до одного такого сміхуна (Іван Франко, IV, 1950, 218); Завжди так — що одному на шкоду, те іншому на сміх. Йде людина дорогою, підсковзнеться, розтягнеться на весь зріст — побачать те сміхуни — заливаються (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 216).
Синоніми
Сміхотвор
Комік
Реготун
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
