Відкуп
Відкуп, -пу, м. 1) Откупъ. Не раз із селами й церкви ім на одкуп оддавали. К. ЧР. 10. 2) Выкупъ. МУЕ. III. 117.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980) ВІ́ДКУП, у, чол.
1. іст. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду. Збір мита звичайно здавали [князі] на відкуп або в оренду (Історія УРСР, I, 1953, 127); Сам бог їм [панам], як корчма крамареві, на відкуп даний (Іван Ле, Наливайко, 1957, 167); // Територія, на якій діяло це право. Він.. завжди їздив по своєму одкупу, робив ревізію (Панас Мирний, IV, 1955, 144).
Всесвітній словник української мови ВИ́КУП (гроші чи інша плата, за яку викуповують кого-, що-небудь), ВІ́ДКУП, ВІДКУПНЕ́, О́КУПзаст. - Невільники - здобич військова. Може, тільки за викуп великий дозволить хан їх відпустити (Н. Рибак); - Відпусти мене, діду, до моря, Дорогий дам за себе відкуп (переклад Н. Забіли); - Пішлімо до них свойого післанця і просімо, щоби.. дали нам спокій, хоч би нам прийшлося дати їм навіть який окуп (І. Франко).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мовиАкадемічний тлумачний словник (1970—1980) Всесвітній словник української мови
