Бідолажний

Бідолажний, -а, -е. = Бідолашний. Стор. М. Пр. 39.

Сучасні словники

БІДОЛА́ШНИЙ, а, е, розм. Бідний, нещасний, безталанний. Пили на його кошт; гуляли за його добро; розказували йому своє бідолашне життя (Панас Мирний, II, 1954, 160); Пропали ми, бідолашні, загинули... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 122); // у знач. ім. бідолашний, ного, чол.; бідолашна, ної, жін. Нещасна, безталанна людина. Ми чекаємо — ждемо: чи смерть, чи воля бідолашним буде (Марко Вовчок, I, 1955, 271); Знову повернулась окаянна хвороба, знову він [нечистий] охопив бідолашну... (Олесь Донченко, III, 1956, 140).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 178.

Ілюстрації