Шпилька

Шпилька, -ки, ж. 1) Булавка. Шпилькою пришпилити. Ном. № 8754. 2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку. Рудч. Ск. І. 99. 3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ, въ одинъ конецъ которой вставляется загнутый въ видѣ крючка кусокъ проволоки, служащій вмѣсто кисточки при раскрашиваніи посуды узорами. Вас. 183. 4) Шипъ, колючка, листъ хвойныхъ растеній. Як на шпильки посадив бідного панотця. Св. Л. 18. Ум. Шпилечка.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішно вбрана: ..на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Леся Українка, III, 1952, 177); Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 12); Ганна Сильвестрівна виколупувала головною шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40); * У порівняннях. Ніс [у чоловіка] довгий та карлючкуватий і на кінці загострений, ніби шпилька (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 232).

2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці, яку використовують перев. для приколювання чого-небудь. Моя бесідниця тим часом набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Леся Українка, III, 1952, 601); * Образно. Товариші розказували про неї нове й нове і кололи в серце новими шпильками (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 32); * У порівняннях. Знай Левка костить [Тимоха] та прикладки йому прикладає, і чого за ним і зроду не бувало, те йому так і пришпилює, мов шпилькою (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); — Ну тебе к бісу, — каже [Захарченко], — як шпильками шпигаєш! — Бачите, одросли трошки вуси, так щетина й колеться (Олекса Стороженко, I, 1957, 124); // Велика голка з гарно оздобленою головкою, що вживається як предмет туалету або прикраса для одягу. Вона висмикнула з коси золоту шпильку з дорогим камінцем і подала Юркові (Нечуй-Левицький, III, 1956, 295); Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 87); Йому треба було попрохати в брата запонку й шпильку до галстука (Агатангел Кримський, II, 1972, 269); Немічний вогник його [каганця] блищав, як золота голівка шпильки, встромленої в темряву (Петро Колесник, Терен.., 1959, 56); // також у сполуч. із. англійський. Особливий рід приколки, що застібається. — Пам'ятаєш, Усте, отого спекулянта в жовтих черевиках.. Приніс він шпильки: англійські, каже, шпильки — ще старого режиму, а дівчатам моїм, бачу, аж підскакують, так хочеться виміняти... (Григорій Косинка, Новели, 1962, 112); Сто карбованців він поклав у бокову кишеню піджака і пристебнув їх шпилькою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52); Щоб не пекло сонце, хлопці одягли тюбетейки й захватили з собою англійські шпильки. Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою і судорога «відпустить» (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 164); // Прикраса з застібкою для приколювання її до жіночого плаття біля шиї або на грудях; брош. Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами (Олекса Стороженко, I, 1957, 377).

3. (переносне) Колюче, уїдливе зауваження; ущипливе слово. Інша шпилька.. така, що Пилипиха не стерпить (Марко Вовчок, I, 1955, 185); Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету «Колючка» — велика біда (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 68); Ми з учителем мовчали, удавали, що не чуємо його шпильок, але він не вгавав: — Це вам не ті часи, щоб партизанщиною займатися (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 217). ♦ Підпускати (підпустити) шпильку див. підпускати; Пускати (пустити) шпильку див. пускати.

4. Невеликий стержень, шпеник, цвях без головки; кілочок. Рослини відв'язують від шпалери, стебла розстелюють по землі і пришпилюють дерев'яними шпильками (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 52); // У шевській справі — спеціальний цвяшок без головки, яким прибивають підметку. Швець спритно забивав шпильки, на підошві лягала біла доріжка (Юрій Збанацький, Таємниця.., 1971, 192); // У машинобудуванні — болт без головки з нарізкою на кінцях, що служить для скріплення деталей. В тих випадках, коли за умовами конструкції з'єднувальних деталей болтове з'єднання застосувати не можна, користуються шпильками. Шпилька має різь на обох кінцях (Практикум з машинознавства, 1957, 174); Головка блока циліндрів виготовляється з високоякісного чавуну або алюмінієвого сплаву і скріплюється з блоком циліндрів за допомогою болтів або шпильок (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 35).

5. розм. Дуже тонкий каблук жіночого взуття. — Плаття модне, туфлі на шпильках, іде, мало не переломиться (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 321).

6. Листок хвойної рослини; хвоїнка. По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі смерічки, бо на їх густих гілках і шпильках так багато висіло крапель роси, що, бачилось, якби зібрати її в посудину, то на кождім корчику пару кварт води набрав би (Іван Франко, III, 1950, 84); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 130); Завше треба віддавати перевагу дереву, що зрубано його ясної, сухої осені, коли листя падає огненними метеликами і чути звук кожної шпильки з сосни, шпильки, що падає на землю (Юрій Яновський, II, 1958, 124); // У деяких рослин — колючка, шип. Парася по садку гуляла, З Троянди квіточку зірвала — Та шпильку в рученьку загнала! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 172).

7. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка. Коли враз клубок шпильок Підкотився під пеньок, Покотився по змії І шпильками вбив її. Бачить лис: це не клубок, А завзятий їжачок! (Михайло Стельмах, V, 1963, 347). ♦ Як (мов) на шпильках сидіти (стояти і т. ін.) — хвилюватися, виявляючи неспокій, нетерпіння. Таранюк мов на шпильках сидів (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 214); Як на шпильки посадити — заставити хвилюватися, відчувати тривогу. Як на шпильки посадив [Росолинський] бідного панотця; зчервонів неборак і каже: — А доїть моя дочка корови, і вівці навіть доїть, і їсти варить (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 14).