Дратися

Дратися, -деруся, -решся, гл. = Дертися.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Іншими мовами
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДЕРТИСЯ і рідко ДРАТИСЯ, деруся, дерешся; мин. ч. дерся, дерлася, лося і дрався, дралася, лося; наказ. сп. дерися; недок.

1. Розділятися на шматки; розриватися. У матері пазуха дереться, дітям ховаючи, а в дітей пазуха дереться, од матері ховаючи (Номис, 1864, № 9225); // Зношуватися до дірок (про одяг, взуття). Дереться — на нове береться (Номис, 1864, № 11149); // Відриваючись, відокремлюватися від чого-небудь; здиратися. Дурний Хома.. Тоді б драв лика, як дереться (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 138).

2. Виходити на високу або круту гору. Хоробрі воїни з тяжкими і здоровенними дрючками пустилися дратися по горі (Панас Мирний, I, 1954, 257); Стежка йшла круто вгору. Рубін нагнувся і поліз рачки. Дертися довелося далеко й високо (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 21); * Образно. І знову, сполосована залитими каламутною водою коліями, стрімко дерлася [вулиця] поміж хатами вгору (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 120); // Вилазити, підніматися на що-небудь високе, чіпляючись за щось руками й ногами. Один бурлака вглядів одчинені двері, догадавсь, де подівся Бжозовський, і почав дертись по дверях на горище (Нечуй-Левицький, II, 1956, 203); Німці, наче кішки, дралися на вали, козаки приймали їх списами, шаблями, папугами й знятими з гармат та возів колесами (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 74); Неї такий самісінький дубок я колись біля В'язового на Полтавщині до кібчикового гнізда дрався (Остап Вишня, I, 1956, 295); // перен. Проростаючи, підноситися вгору, чіпляючись за що-небудь (про виткі рослини). Кручені паничі оплутались кругом хреста і дрались аж до самого верху (Олекса Стороженко, I, 1957, 171); Вони [рослини] лізли одна на одну, переплітались, душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на вулицю (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 461); // Пробиратися крізь (через) що-небудь труднопрохідне. Подряпавши тіло, видерлася Сахно на той бік.. Тепер поставало питання, як вернутися назад, щоб не дертися знову крізь тернисті чагарі (Юрій Смолич, I, 1958, 90); І хто знає — може дереться лісом лиха людина, крадеться до села і зрадлива роса вкриває її слід (Семен Скляренко, Шлях.., 1937, 55). ♦ Дертися (дратися) вгору (догори і т. ін.): а) випростуючись, підніматися вгору. Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170); Чудеса професорів-невропатологів не один раз примушували волосся дратися догори (Остап Вишня, I, 1956, 65); б) прагнути зайняти в суспільстві становище вище від інших. [Виборний:] Ой, ви, письменні! Вгору деретеся, а під носом нічого не бачите (Іван Котляревський, II, 1953, 13); — Ваша лінія не з ними, а з нами, а ви зовсім не до речі вгору деретеся (Степан Васильченко, I, 1959, 90); Дертися на стіну (стіни) — бути в збудженому стані, у відчаї; нервувати. Так.. конотопська відьма наробила, що бідна дівка аж на стіну дереться (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 207); 1 чого тільки вони хвилюються, чого ото деруться на стіни? (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 9).

3. перен. Дуже голосно кричати, співати і т. ін. Троє забутих мужичих дітей качались під грубою й од переляку дерлись не своїм голосом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 148); У .. лузі, що перед громадською толокою, з середи на четвер дерся соловей цілісіньку ніч (Лесь Мартович, Тв., 1954, 176).

4. рідко. Битися, скубучи і дряпаючи одне одного (перев. про птахів). На дорозі два півня [півні] деруться аж пір'я летить, і рябий посіда червоного (Марко Вовчок, VI, 1956, 292); Поки горобці дерлися з-за окрушин, Параскіца набрала води й скинула коромисло на плечі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 272).

5. Пас. до дерти 1, 2. Одсувались комоди і звідти викидались тонкі сорочки, .. з свистом дерлися рядна, літали, мов павутиння, мережки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 89).