Нити

І. Нити, нию, -єш, гл. Ныть. Вийшла з села серце ниє. Шевч. 75.

ІІ. Нити. См. Нить. 2.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Давати відчуття тупого болю. Трудно бути веселим, коли зуб ниє (Михайло Коцюбинський, III, 1950, 132); У нього терпли ноги, нила спина (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 80); // безос. У Вови нило всередині, і він нічого не слухав (Степан Васильченко, I, 1959, 90); Петрусь відчув, як у нього ниє в лікті (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 57). http://sum.in.ua/s/nyty ♦ Душа (серце) ниє у кого — кого-небудь охопило відчуття жалю, тривоги, туги за кимсь, чимсь. Подивиться — серце ниє: Кругом ні билини! Одна, одна, як сирота На чужині, гине! (Тарас Шевченко, I, 1951, 48).

2. розм. Набридливо скаржитись на кого-, що-небудь, виражати своє незадоволення з приводу чогось. — Чого ти вічно ниєш? І те тобі не подобається в лабораторіях, і брудно тут, і зірок тобі з неба не дають хапати (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 42); Відомо, що тільки люди хворі та хворобливі піддаються поганому настрою, весь час ниють, не знають, на якому світі живуть: і тут гаряче, і там боляче (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 135).

3. Видавати протяжні, набридливі звуки. І от він там, де ниють кулі у перехресному рою (Володимир Сосюра, II, 1958, 437).