Купецтво
Купецтво, -ва, с. 1) Торговля. Іде купець на купецтво. МУЕ. III. 33. Сухобрус усе ходив до магазина, не кидаючи купецтва. Левиц. Пов. 50. Отцеваматчина молитва в купецтві, в реместві на поміч помагає. Мет. 2) Купечество.
Сучасні словники
КУПЕЦТВО — суспільний прошарок, сферою діяльності якого є торгівля. Виникло в період розкладу первіснообщинного ладу, дальшого розвитку набуло за рабовласництва та феодалізму. На Русі купецтво виникло у X ст., a y XII ст. купці вже об'єднувалися у власні корпорації. Наприкінці XIV — на початку XV ст. склалося українське купецтво, яке в багатьох містах України користувалося Магдебурзьким правом. У таких торгових центрах, як Київ, Львів, Ніжин, Кам'янець-Подільський та ін., утворилися численні іноземні купецькі колонії (грецькі, вірменські, італійські). Починаючи з XVII ст. в Росії та Україні купецтво поступово перейшло на методи капіталістичної підприємницької діяльності як у промисловості, так і в галузі торгового обороту. В 1775 запроваджена система купецьких гільдій та відповідних привілеїв. Остаточно купецький стан був оформлений законодавчим актом Катерини II — Жалуваною грамотою містам (1785). В Україні протягом 1816—1856 чисельність купців усіх гільдій збільшилася з 18,2 до 104, 4 тис. Одночасно зростали суми їхніх капіталів. Купецтво в Україні за своїм національним складом було неоднорідним (крім українців — росіяни, євреї, поляки, вірмени та ін.). Після жовтневого перевороту 1917 купецтво як соціальний стан було скасоване, багато його представників зазнали репресій.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КУПЕ́ЦТВО
1. Купецький стан.
2. заст. Заняття купця (у 1 знач.); торгівля.
Ілюстрації
|
|
|
|
