Надовбати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Надовба́ти, ба́ю, єш, гл. Наковырять, надолбить.

Інші словники

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 74.

Надовба́ти, а́ю, а́єш, док,, перех. Довбаючи, наробити певну кількість дірок, отворів і т. ін.; // Довбаючи, дістати, добути певну кількість чого-небудь. — Пішла ось глини надовбати, щоб припічок підмазати… (Тют., Вир, 1964, 264).