Знишка

Зни́шка, нар. Изподтишка, украдкой. Знишка мішки рве: то це такий чоловік. Черк. у. Як ниця собака знишка рве. Ном. № 3039.

Сучасні словники

Словник української мови

ЗНИШКА, присл., розм. Те саме, що нишком. Коло уст у мене знишка Знов забігала усмішка (Павло Грабовський, I, 1959, 464); Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (Степан Васильченко, I, 1959, 235); [Єлена:] Не личить переляк дочці Зевесовій, І страх рукою знишка не торкне її (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 343).

1. Тихо. Устав Чіпка тихо; налапав двері; нишком вийшов у сіни (Панас Мирний, I, 1949, 333); — Мабуть-таки захворів наш синок, — нишком звернулася мати до батька. — І вночі не спав, і зараз схопився... (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 210); // Притаївшись, мовчки. Софійка втекла на леваду, до старої дуплистої верби. Забилася в дупло і нишком сиділа, щоб не помітили дорослі (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 10).

2. Крадькома, потай, щоб інші не бачили, не знали. А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Тарас Шевченко, II, 1963, 78); Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (Марко Вовчок, I, 1955, 130); Зюзін нишком малював карикатуру на Андрія — дуже їдку і образливу (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 169).

Словник української мови (Тлумачення/нишком )

Ілюстрації

Див. також

Тиша