Гужва

Гужва, -ви, ж. Распаренная древесная вѣтвь, употребляющаяся для связыванія, обыкновенно въ видѣ кольца. Шух. I. 74, 87, 187.

Сучасні словники

Словник української мови

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 336. гужівка — ГУЖІ́ВКА, ГУЖО́ВКА, и, ж. Розпарена гілка, лоза, яку використовують для зв'язування жердин; гужва. Парубки ключин чотири вирубають, гужівками зв'яжуть да батогів два, да на батоги прив'яжуть дошку, да й гойдаються (Ганна Барвінок); Бокораші... Словник української мови у 20 томах

Тлумачний словник української мови Словник української мови у 20 томах ГУЖІ́ВКА , ГУЖО́ВКА, и, ж. Розпарена гілка, лоза, яку використовують для зв'язування жердин; гужва. Приклади Скручена в кільце розпарена гілка, лоза, якою кріпляться дерев'яні частини чого-небудь.

Приклад Хвіртка в городець, що повисла на одній гужовці, пошарпана вітрами, обмита дощами стріха – все нагадувало Василеві, що господар він поганий. (І. Чендей)

Ілюстрації

Див. також

Вікіпедія