Церківця
Церківця, церковця, -ці, ж. 1) Ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦЕ́РКІВЦЯ, і, жін., заст. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 136).
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Церківця, церковця, -ці, ж. 1) Ум. отъ церква. 2) мн. церковці. Родъ орнамента въ вышивкѣ. Гол. Од. 73. Colb. I. 49.
УКРЛІТ.ORG_Cловник
ЦЕ́РКІВЦЯ, і, ж., заст. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Барв., Опов.., 1902, 136).
_Cловник
ЦЕРКІВЦЯ, і, ж., заст. Церковця. На горбочку притулилась убогенька церківця (Барв., Опов.., 1902, 136). ЦЕРКОВЦЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до церква 2. Біла церковця блищала проти сонця на пригарку й неначе пливла серед зеленого моря (Н.-Лев., II, 1956, 165); Із-за густих дерев визирала церковця на три бані (Панч, Гомон. Україна, 1954, 73).
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
це́рківця, іменник жіночого роду, рідко церківця,
це́рковця, -і, ж. Зменш.-пестл. до церква.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
• Церква (грец. Ἐκκλησία, «зібрання вірних») — спільнота віруючих, мирян і священиків, одного віросповідання, як місцева так і спільнота всієї земної кулі.
• Церква — християнська конфесія (Католицька церква, Православна церква, Лютеранська церква, Англіканська церква тощо).
• Церква — релігійна громада християн у конкретній місцевості.
• Церква — парафія, церковна громада.
• Церква (грец. Κυριακη (οικια), «дім Господа») — храм, в якому відбувається християнське богослужіння
