Нагортати

Словник Бориса Грінченка

Нагорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. нагорну́ти, -ну́, -неш, гл. Нагребать, нагрести. Взяв ціпа... і нагорнув проса під сніп. Рудч. Ск. І. 56.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАГОРТАТИ, аю, аєш, недок., НАГОРНУТИ, горну, горнеш, док., перех. Горнучи, збирати в якій-небудь кількості. Він не міг бачити того пенька, того місця, де за хвилину перед цим стояла його ялинка, і почав нагортати снігу на пеньок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 79); — В нас не люди, а кроти, котрі сидять у норах та нагортають купки землі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 47); Настуся нагорнула піску собі на ноги до самих колін (Олександр Копиленко, Подарунок, 1956, 40); // безос. Перед тими, хто ставав навколішки, за мить нагортало кучугури-бархани пилюки (Олесь Гончар, I, 1959, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 54.

Всесвітній словник української мови

НАГОРТА́ТИ (горнучи, збирати в якій-небудь кількості), НАГРІБА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, НАГРОМА́ДЖУВАТИ (звичайно траву, сіно тощо). - Док.: нагорну́ти, нагребти́, нагрома́дити. Треба нагортати з осені біля стовбурів [дерев] горбочки землі (О. Донченко); Нагребли [заробітчани] сухого листя, хмизу, розклали в яру огнище (К. Гордієнко); Робимо ми коло сіна далеко в горах, косимо, громадимо, складаємо, дехто копиці, дехто стоги (О. Кобилянська); - Бери он мішок і граблі та біжи на майдан, трохи паші нагромадили корові... - відповіла Мокрина (П. Козланюк). - Пор. 1. згріба́ти, 1. нагрома́дити.

Ілюстрації

x140px