Ухвалювати
Ухвалювати, -люю, -єш, сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Восхвалять, восхвалить. Бог с’єтого не ухвалив. Шух. І. 215. 2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках УХВАЛЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., УХВАЛИТИ, алю, алиш, док., перех. і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати. — Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, — казав він далі. — Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167); [Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (Олександр Корнійчук, I, 1955, 55); Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох — Павлусь, Панкратов і Черняєва (Олесь Донченко, II, 1956, 19); — А що ухвалив сойм? — спитав з місця Потоцький (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 30); Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з'їзді багато (Володимир Сосюра, I, 1957, 336); // Підтримувати, схвалювати. [Василь:] Так ти ухвалюєш мій сміливий замір [написати драму]? [Петро:] Цілком ухвалюю й благословляю (Володимир Самійленко, II, 1958, 97); Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин (Андрій Головко, II, 1957, 146).
Ухвалювати (ухвалити) рішення (резолюцію, постанову і т. ін.) — приймати ухвалу. Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і до ходових податків (Василь Стефаник, II, 1953, 59); IX з'їзд партії ухвалив спеціальну постанову про випуск першого зібрання творів В. І. Леніна (Радянська Україна, 21.I 1965, 2).
Ілюстрації
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=L2nIUFj_Ow8
