Рептух

Ре́птух, -ха, м. 1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ. Сим. 93. 2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна. 3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка. Чуб. VII. 576.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках РЕ́ПТУХ, а, чол., розм. 1. Широкий, але неглибокий мішок з кормом для коней, який прив'язують до оглобель. Я безнадійно набиваю рептух пирію, підв'язую коневі до оглоблі (Григорій Косинка, Новели, 1962, 52); Старий стих, встав з воза, підійшов до коней і, прибравши рептух з січкою, все тією ж одною рукою поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 22). 2. Вид плетеного з вірьовок мішка для сіна. Терешко важко скинув на плечі рептух сіна й мовчки поніс його до кошари (Григорій Епік, Тв., 1958, 397). Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 512.

Ілюстрації

Медіа Див. також Джерела та література Зовнішні посилання