Знахарка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Знахарка, -ки, ж. = Знатниця. Од пристріту знахарка бере шклянку чи кухлик води, кида туди жарину, витира хворого сіллю, шпує тією водою і дає й хлиснути її. Ном. № 13927.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)

Жіночий рід до знахар, знахор, знахур - Людина, що лікує різними немедичними засобами, а також займається чаклуванням. Вже не одна дівчина од його чахла, не одна й до знахарки ходила, і зілля варили, і чарували, так нічого не вдіяли (Олекса Стороженко, I, 1957, 136); 95 процентів жінок [царської Росії] родили без усякої медичної допомоги, калічилися всякими бабкам-знахарками (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 4); Від якогось часу корова схудла, не дає молока, не підпускає навіть до себе.. Коли покликали знахорку, вона шепнула одне лиш слово: відьма! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 263); Довго знахурка вишіптувала і над Хведором, і над воском, і над водою (Панас Мирний, III, 1954, 58). Див. [1]

Ілюстрації

Знахарка чаклує

Медіафайли

https://www.youtube.com/watch?v=vNddAMbiFIo

Див також

Знахар[2] Мольфар [3]

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 645.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/