Лиск
Лиск, -ку, м. Блескъ; лоскъ, глянець.
Зміст
Сучасні словники
ЛИСК, у, чол. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Стара Марта аж сплеснула руками, коли.. вздріла Максима, що докінчував наваксовувати чоботи до сліпучого лиску (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 507); Шапку він ще в дверях зірвав з голови і тепер пригладжував рукою білявий, з шовковим лиском чуб (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 309).
ЛИСК, у, ч. 1. Блиск начищеної, лакованої, змащеної і т. ін. гладкої поверхні. Килими полиняли, втратили лиск i фарби; один тiльки дорогий квiтчастий нелинючий перський килим на софi звеселяв сумну темну свiтлицю (І. Нечуй-Левицький); В електричних кип'ятильниках поблискували ясним нікелевим лиском інструменти (Ю. Смолич).
Бездоганність зовнішнього вигляду й манер, показний блиск зовнішності. Сміються очі... Чорне, з здоровим лиском обличчя... (Остап Вишня); – До вашої, капітане, бездоганної виправки, до вашого парадного лиску чогось не дістає... ну, щоб ви були справжнім помначштабу [помічником начальника штабу] (Є. Доломан); І все [чепуріння] для того, щоб у вечірніх залах, в тісняві й літняві [спекоті] вмить позбутися свого лиску, втратити все набуте такою старанністю впродовж дня (П. Загребельний); На відміну від інших, я бачив Копитка практично наскрізь, і його зовнішній лиск не міг ввести мене в оману (В. Хрущак).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 490.
