Скаженюка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:44, 5 листопада 2021; Vohrabarchuk.uk19 (обговорення • внесок)
Скаженюка, -ки, ж. Скажена тварина. Мов та скаженюка.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
СКАЖЕНЮ́КА, и, чол. і жін., розм. Хвора на сказ тварина. * У порівняннях. Наперед усіх вбігла невістка. Біжить, аж засапалася, очі витріщила, сичить, як гадюка, плига, як та жаба, а піна з рота, як у тієї скаженюки... (Любов Яновська, I, 1959, 87).