Мужичка
Мужичка, -ки, ж. Крестьянка, мужичка. Де таки сьому статись, щоб пан та взяв мужичку? Кв. І. 224.
Зміст
Словник української мови
МУЖИ́ЧКА, и, ж., дорев., зневажл. Жін. до мужи́к 1, 2; селючка. Чому вона родилась бідною мужичкою, чом не панночкою? (Коцюб., І, 1955, 97); — Ти сміла? — заверещить пані.. — Ти, мужичко, моє добро крадеш!.. (Вовчок, І, 1955, 136).
Орфографічний словник української мови
мужичка іменник жіночого роду, істота зневажл.
Іншомовні словники
МУЖИЧКА 1) мужичка, (зап.) хлопка, (крестьянка) селянка. [Де таки сьому статись, щоб пан та взяв мужичку? (Квітка)]; 2) (презр.) селючка, простачка, (бранно) ґевалка, мугирка. [В такії то руки повезла пані-матка свою Масю, вирвавши її з-межи дівчат-селючок (Свидн.). «Так і видно, що хамка!» - гримнула Печержинська, - «що простачка!» (Свидн.)].
Ілюстрації
Медіа
Джерела
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D1%83%D0%B6%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B0
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=169565
http://lang.slovopedia.org.ua/11/53404/149582.html