Мряка
Мря́ка, -ки, ж. Густой туманъ съ мелкимъ дождемъ. Вночі і ожеледь, і мряка, і сніг, і холод. Шевч. 657. Ум. Мрячка.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови
МРЯКА, и, жін.
1. Густий дрібний дощ, краплини якого немов перебувають у завислому стані. Вночі і ожеледь, і мряка, І сніг, і холод (Тарас Шевченко, II, 1963, 411); Холодна дрібненька мряка сіялась з неба (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 86); Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні зовуть мрякою (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 157).
2. Те саме, що імла; туман. Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 159); * У порівняннях. Коли вечір осінній млою-мрякою повисне над містечком, хати нижче стріхи тоді на очі насувають, в сутіні загортаються (Андрій Головко, I, 1957, 140).
УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)
МРЯКА - атмосферні опади, що складаються з дуже вел. кількості водяних крапель (діаметром 0,1-0,5 мм); м. випадає з шаруватих хмар.
МРЯКА - морок, пітьма, темрява, темінь, ур. тьма, д. померки; (імла) мряковина, туман, мла; (дрібний дощ) мрячка, мжичка, сльота.
