Хи!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:20, 4 листопада 2021; I.savielieva (обговорення • внесок)
Хи! меж. 1) Фу! Хи ти скаженої собаки люде, неначе я один в світі тіки і є. Драг. 127. 2) Дѣтск. Обожжешься. О. 1862. IX. 119.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1) Звуконаслідування, що означає звук від сміху. — Хи-хи-хи! — зареготавсь о. Хведор (Нечуй-Левицький, I, 1956, 119); 2) розм. Уживається як присудок за знач. хихикати, хіхікати. — Тут дихати не можна, а ви хи-хи, ха-ха! (Олександр Довженко, I, 1958, 478)
Ілюстрації
|
|
