Щедрувальник
Щедрувальник, -ка, м. = Щедрівник.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЩЕДРУВА́ЛЬНИК, а, чол. — те саме, що щедрівник. [Зіля:] Добривечір, з святим вечором! Чи не треба вам щедрувальника? (Степан Васильченко, III, 1960, 122); Явтухів спів тоне в молодій бурхливій повені голосів. Тим часом гурт наближається до будинку культури й щедрувальники зникають за дверима (Юрій Яновський, II, 1954, 218).
- ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА
- Називний: щедрувальник щедрувальники
- Родовий: щедрувальника щедрувальників
- Давальний: щедрувальникові, щедрувальнику щедрувальникам
- Знахідний: щедрувальника щедрувальників
- Орудний: щедрувальником щедрувальниками
- Місцевий: на/у щедрувальнику, щедрувальникові на/у щедрувальниках
- Кличний: щедрувальнику щедрувальники
ЩЕДРІ́ВНИК, а, чол. — той, хто ходить щедрувати, щедрує. — Оце так щедрівка, — схопився із-за столу зраділий Гайдим і вискочив з хати. Вслід за ним подалась і мати, несучи в руках хлібину, щоб обдарувати щедрівників (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 6); * У порівняннях. — Ну, дай нам покій! Оце ж пак заходимось ходить по хатах з жартами, неначе колядники або якісь щедрівники (Нечуй-Левицький, I, 1956, 609).
