Молодий

Молоди́й, -а́, -е́. 1) Молодой. Двічи молодим не бути. Ном. № 13753. Хоч і молодий ще, а старечий розум має. Ном. № 5691. Щукариба грає, да й та пару має, а я козак молод пароньки не маю. Мет. 2) Молодий. Женихъ и новобрачный во время свадьбы. Молода́. Невѣста и новобрачная во время свадьбы. Молоді. Женихъ и невѣста вмѣстѣ, также новобрачные во время свадьбы. Ум. Молоденький, молодесенький! Ой ти, Байдо молодесенький! Грин. III. 582.

Сучасні словники

МОЛОДИ́Й, рідко МОЛОД, а, е, нар.-поепи, ая, еє. 1. Який має небагато років, не досяг зрілого віку; юний. У садочок входить молодий хлопець в солом'яному брилі (Тарас Шевченко, II, 1953, 168); Три вершники, три молодих партизани, Влетіли на фольварк у тишу німу (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 142); Ой чогось мені тяжко, на серденьку важко... Я й сам молод не вгадаю (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 220); // Не старий. Отак на улиці під тином Ще молодий кобзар стояв (Тарас Шевченко, I, 1951, 286); Мати наша вмерла молодою. Я зостався у сповиточку (Марко Вовчок, VI, 1956, 297); У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим (Тарас Шевченко, II, 1953, 194); // у знач. ім. молодий, дого, чол.; молода, дої, жін.; молоде, дого, сер. Той, хто мав небагато років, ще не старий. [Храпко:] Вуси тільки підчорнити трохи, то такий тобі бравий.., що й молодий не справиться! (Панас Мирний, V, 1955, 140); Як гарно жить на світі молодому, бо я навік ще серцем не затих (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 225); — Підведіть стару, — приказує пан, — та провітріть, а молоду одведіть у горниці (Панас Мирний, III, 1954, 163); Дивлюсь у світлицю. Там же — танцює старе й молоде (Степан Олійник, Вибр., 1959, 101); // З прізвищем, прізвиськом і т. ін. — означає дітей (на відміну від батьків). Ось молодий куркуленко повчає старого, показуючи на сцену (Олександр Довженко, I, 1958, 47); Молодий Мамайчук натякає на те, що батько його.. робив у радгоспній майстерні шкребниці та залізні щітки для ферм (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 125); // у знач. ім. молоді, дих, мн. Діти (див. діти 1 2). Старі поїхали назад, а молоді зостались на своїм господарстві (Панас Мирний, II, 1954, 249); // Стос. до молодості, належний, власт. їй. Рябі коні рвуть з копита, в хмарі куряви сміються молоді обличчя [панів] (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 13); — Я писав її [поему].. стилем тієї романтичної школи, де я свої наймиліші молоді роки прожив (Леся Українка, IV, 1954, 134); В вас молода ще грає кров, У вас в думках немає бруду (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 47); Гетьте, думи, ви хмари осінні! Тож тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Леся Українка, I, 1951, 41); У нього на скронях вже блиск сивини, Та очі ласкаві його й молоді (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 23).

Молодий, зелений; молодий та зелений — дуже молодий, без життєвого досвіду. — Хіба ж ви такі старі? Ви ж іще молодиця хоч куди! — Та вже ж ! Молода та зелена! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 28); Скільки-то води втекло з того дня, коли я, молодий, зелений юнак, оку ну вся [поринув] в життя! (Юрій Яновський, II, 1958, 9); Молодий, та ранній — той, хто рано виявив себе в чому-небудь. — Гайворон у вас молодий, та ранній. За словом у кишеню не лізе (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 183).

2. у знач. присудк. сл. З особливостями, властивими тому, хто має небагато років. — Невістки, вони що? Молоді, дурні. Їх треба вчити, як на світі жить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 523); — Він парубок молодий, то й гуляє; а ожениться, то, може, йому той шум з голови вийде (Леся Українка, III, 1952, 470); Отак і так, каже [батько] дочці: «Сватає тебе Мирон. Чи підеш?» А вона, звісно, молода, сором'язна: «Не знаю» — одказує... (Панас Мирний, I, 1949, 150); Молодий я, молодий, Повний сили та одваги (Павло Тичина, I, 1957, 3); — Ще, бачте, молоде, то хоч воно з пекла, а таки ще недоук, не все зна (Марко Вовчок, VI, 1956, 278); Воно [цуценя] дурне ще, молодеє, А ти вже, Вовче, не щеня (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 30). 3. Який недавно з'явився, народився, почав існувати, рости. Молоде сонце било у всі чотири вікна (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 356); Крізь вікно трохи пробивається світло від молодого місяця (Юрій Яновський, IV, 1959, 14); — Знаєш що, Уласе! Богазі забажалось мать молоде орленя (Нечуй-Левицький, III, 1956, 299); Ліс шумить молодий, В далі потік журчить (Іван Франко, XIII, 1954, 83); Збирають.. молоді плоди [горіха] в той період, коли їх ще можна різати ножем (Лікарські рослини.., 1958, 69); // Який недавно почав свою діяльність у якій-небудь галузі. Дерижанов, не маючи, яко молодий лікар.., «світочів» [покровителів], сидить без роботи (Леся Українка, V, 1956, 228); Стаття писалась від імені молодого спеціаліста (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 196); // Який недавно виник, утворився. Основною формою господарських зв'язків СРСР з молодими суверенними державами є співробітництво в галузі торгівлі (Комуніст України, 12, 1965, 40). 4. Недавно приготовлений (про продукти). Там лежить вутка [качка]..; там біліє товсте молоде сало, жовтіє масло (Панас Мирний, III, 1954, 82); Їдять самі ягоди або з молоком, вершками, молодою сметаною, з цукром (Лікарські рослини.., 1958, 52). 5. у знач. ім. молоді, дих, мн. (молодий, дого, чол.; молода, дої, жін.), розм. Наречені або молоде подружжя. Одружили Палажку з парубком, і, добре погулявши на весіллі, свекор забрав молодих та й повіз до себе (Олекса Стороженко, I, 1957, 27); Під час вечері не обійшлося без того, щоб двом парам молодих не прокричали гірко (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1948, 346); Весілля.. Молодий і молода сидять за весільним столом (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 253); * У порівняннях. Ідуть, ідуть робітники веселою ходою. Над ними стрічки і квітки, немов над молодою (Павло Тичина, I, 1957, 70). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 786.Коментарі (0)

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 786.