Сом

Сом, -ма, м. Рыба: сомъ. Браун. 30. Ловили, ловили та й піймали сома. Ном. № 1827.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Київські легенди
3 Література
4 Ілюстрації
5 Див. також

Сучасні словники

Со́м звича́йний, або європе́йський (Silurus glanis) — риба з роду сом (Silurus), ряду сомоподібних (Siluriformes). Прісноводна донна річкова риба, що живе на глибоких ділянках річок, глибоких протоках і старицях, в озерах і водосховищах, також у солонуватих водах лиманів. Найбільша прісноводна риба в Європі. Цінна промислова риба, чисельність якої різко скоротилася протягом останніх десятиліть. Зовнішні ознаки За зовнішніми ознаками сома легко відрізнити від усіх інших риб. У нього величезна тупа голова, велика паща зі «щіткою» — кількома рядами дрібних загнутих всередину зубів. Сом має двоє вусів на верхній щелепі і чотири вусики — на нижній. Вуса є своєрідними щупальцями, за допомогою яких сом відшукує їжу навіть у темряві. Очі в сома — дуже маленькі. Сом має довгий анальний плавець, що переходить у довгий хвостовий плавець. Жировий плавець відсутній, непарні плавці не мають шипів. Тіло зверху темне, черево — світле. Сом має колір, відповідний типу ґрунту, на якому він мешкає: наприклад, «піщані» соми — світліші, «кам'яні» — темніші. Іноді трапляються соми-альбіноси. Тіло голе, без луски, покрите шаром слизу. Сом звичайний — не тільки найбільший за розміром у роді сом, але й одна з найбільших прісноводних риб на планеті та найбільша прісноводна риба в Україні. Довжина тіла сомів може сягати 5 м, вага — 100 кг у віці 80-100 років[4][5]. В останні роки соми більші за 100 кг не виловлюються, причиною чому є значний промисловий пресинг і браконьєрство. Існує чимало інформації про гігантських сомів, що сягають 250-300 кг, але документальних підтверджень існування таких сомів немає.

Київські легенди

«Будинок Страшного Діда»

Ще в кінці XVIII в. на Трухановому острові існувало озеро. По різному називали це озеро кияни: «бездонною погибеллю», «проклятим оком», «будинком страшного діда». Такі жахливі назви з'явилися через величезного сома, що мешкає в озері. Якщо вірити легенді, то озерне чудовисько не тільки пожирало тварин і людей, а й пророкувало майбутнє. Чи не відомо яким чином «Страшний дід» здійснював передбачення, але до грізної рибі частенько приходили за порадою кияни. Ночами сому носили всілякі частування - жаб, риб, птахів, шматки свинини і яловичини. Якщо підношення господар озера брав, то спливав і починав кружляти біля самого берега. Але траплялося, що «Страшному дідові» не подобалося частування або сам приносить жертву. Тоді вспенивающем озерна гладь, але сом не з'являвся на поверхні.
Ворожки тлумачили це як недобрий знак, і винному радили цілий рік не підходити до будь-якого водоймища. «Страшний дід» міг втопити його де завгодно. Варто було такій людині опинитися біля річки, озера або навіть у криниці, як невідома сила втягувала його в воду. В кінці XVIII ст. Труханівська озеро разом з чудовиськом несподівано зникло. У мулистій бруду, що залишилася від водойми, лише судорожно билися рибки та повзали раки (В. Бурлак. Таємниці старого Києва. - М., 2007).

Література

У грозові ночі з дна вирів піднімаються їх древні мешканці - величезні соми. Плескаються вони дуже голосно, піднімаючи великі хвилі. У народі сомів часто брали за водяних. Нижче дніпровських порогів в плавневої густянка знаменитого козацького Великого Лугу, де траплялося добували рибин вагою до 300 кг, про ці вусатих гігантах складали легенди, з вуст в уста передавалися найнеймовірніші історії. Відомий письменник-гуморист Остап Вишня писав про величезні сомах, пожирали в Дніпрі невеликі буксирні пароплави.

У відомому творі М. Горького героя і його товаришів намагалися обдурити кілька селян. Вони запропонували зловити сома за допомогою горщика з гарячою кашею. Подібний засіб було вперше описано в книзі Н. Вениаминова «Рибальство в Росії всіма знаряддями і в усі пори року» (М., 1876): «В одній невеликій річці поблизу Києва завівся величезний сом, який робив великі збитки жителям, винищуючи їх качок, гусей та ін. Усі намагання знищити його виявилися недійсними. Знайшовся один селянин, який запропонував наступну штуку. Відомо, що крута гречана каша, що не вийнята з горщика, в якому вона варилася, довго залишається в середині гарячою, на цьому-то підставі і зважилися нею почастувати сома. Для цього в той самий час, коли сом мав вийти на видобуток, повісили на гілці дерева, звісивши над ямою, в якій жив сом, обмазаний салом горщик з дуже гарячою кашею. Зачувши запах сала, сом піднявся і, побачивши що коливається на мотузочці горщик, схопив його, подрібнивши сильними щелепами, і тоді-то почалася для нього справжня біда: каша палила його немилосердно. Він кидався на всі боки і, нарешті, вискочив на берег, причому негайно був убитий кілками ».