Містонько

Містонько, -ка,

Словник Бориса Грінченка

містонько Містонько, -ка с. ум. отъ місто.

Сучасні словники

МІ́СТО1, а, с.

1. Великий населений пункт; адміністративний, промисловий, торговий і культурний центр. Жила удова коло бучного міста, де бучнії будинки громоздилися, де сяли та виблискували церкви золотохресті 2. заст. Місце, де відбувається базар (у 1 знач.). Піднялися на місто йти бублейниці, палянишниці і ті, що кухликами пшоно, а ложками олію продають (Кв.-Осн., II, 1956, 10); 3. заст. Місцевість (у 1 знач.), місце (у 2 знач.). І де ходила, В яких то праведних містах, А в нас, сердешна, опочила (Шевч., II, 1953, 19);

МІ́СТО2, спол., діал. Ніби, наче, неначе, немов. Кури різнопері по всьому дворищу розбрелися, а півні невгомонні кукурікають, місто вихваляються (Вовчок, І, 1955, 216).

[Публічний електронний тлумачний словник ]

I. Мі́сто, та, с.

1) Мѣсто.

2) Базаръ, торговая площадь, рынокъ. Ой піду я, мамо, на місто та куплю я, мамо, намисто. Шевч.

3) Городъ. Багато сіл, багато міст на Україні минули бурлаки. Левиц. І. Пі до села, ні до міста. Ном. № 7650. Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити. МВ. Ум. Містечко, містонько. Іди тепер, матінко, од мене, — нема в мене містонька для тебе. Грин. III. 376. А дівочкам усе волечка: за юпочку да на улочку, за намистечко да на містечко. Чуб. III. 59.

II. Мі́сто, пред. Вмѣсто. Він бере стовпи: одного повісив на плечіх місто ружжя, а другого повісив коло боку місто шаблі. Рудч. Ск. І. 109.

Див. також

Морфологічні та синтаксичні властивості

Корінь: -міст-; закінчення: -о.

Етимологія Походить від праслав. *město, от кот. серед іншого відбулися:ст.-слав. місце (ін.-грец. τόπος, χωρίον), укр. місто «місто» (знач. з польськ.), болг. м'ясо, сербохорв. мjе̏сто, словенськ. mẹ́sto, чеська. місце "місце", чеськ. місто «місто», словацьк. mesto, польська. miasto, ст.-калюж., н.-калюж. місто «місто»

Див. також

Загадка: назва якого українського міста складається з 1 чоловічого і 100 жіночих імен?