Мідянка

Словник Грінченка

Мідя́нка, -ки, ж. 1) Ярь, зеленая краска. 2) Змѣя мѣдяница. Anguis fragilis.

Сучасні словники

МІДЯ́НКА, и, жін. 1. Змія родини вужеподібних мідного або сірого кольору. Змійка підвела свою.. голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок. Це була мідянка (Олесь Досвітній, Вибр., 1953, 56); Мідянка, хоч вона і поїдає корисних ящірок, знищує багато жуків — шкідників лісу (Наука і життя, 5, 1966, 25). 2. Зелений наліт, що утворюється внаслідок окислення міді. І табличка на дверях мідна.. — тільки, давно не чищена, вкрилась отруйною мідянкою. Все, як і було раніше (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 165).

Ілюстрації

Файл: midianka191117(1).jpg|Мідянка Файл: midianka191117(2).jpg|Мідянка

Джерела та література

1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 430.

2.Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 725.