Мідниця
Мідни́ця, -ці, ж. Мѣдный тазъ. НВолын. у.; 2) Деньги. Получила вона дару три мідниці (три гривні). Драг.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МІ́ДНИЦЯ, і, жін., заст. 1. Мідний таз. Блищала мідна посуда, як золотий вівтар, і тремтіли під молотом майстра нові мідниці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 124); * У порівняннях. Як розпечена червоно-жовта мідниця, хутко підводилося воно [сонце] за низиною (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 146); // Таз з іншого металу. Князь доїдав тим часом м'ясо та випив чарку вина, потім обмив руки у срібній мідниці (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 76). 2. заст. Мідні гроші. Получила вона дару три мідниці (три гривні) (Словник Грінченка). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 725.
Ілюстрації
|
Медіа
Джерела та література
1.Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка ісучасність|підрозділ=Інститут філології}}
