Милитися

Милитися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МИ́ЛИТИСЯ, милюся, милишся, недок. 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 170). 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Олесь Гончар, II, 1959, 158); // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємниці вапна, 1957, 21). 3. Пас. до милити. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 703.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Мили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23. Нас спонсорують: Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 424. ПОСИЛАННЯ <a href="http://hrinchenko.com//slovar/znachenie-slova/28287-mylytysja.html" title="МИЛИТИСЯ. Словник української мови Б.Грінченка.">МИЛИТИСЯ. Словник української мови Б.Грінченка.</a>

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МИ́ЛИТИСЯ, ми́люся, ми́лишся, недок. 1. Натиратися милом; намилюватися. Не милься, бо бриться не будеш! (Укр.. присл.., 1955, 170). 2. Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). — Вночі потайки мило варить [коновал]: думає, що не знаємо. — Не милиться його мило, — роздягаючись, жартома кинула Вутанька (Гончар, II, 1959, 158); // Розчиняти в собі мило. Вода, в якій є розчинений двовуглекислий кальцій, називається твердою. Вона погано милиться (Таємн. вапна, 1957, 21). 3. Пас. до ми́лити. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 703. Мили́тися, лю́ся, лишся, гл. 1) Мылиться, намыливаться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479. 2) Ошибаться. В тім собі милиш. КС. 1882. X. 23. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 424.

Словари и энциклопедии на Академике

МИЛИТИСЯ • 1милитися — ми/люся, ми/лишся, недок. 1) Натиратися милом; намилюватися. 2) Утворювати піну, розчиняючись у воді (про мило). || Розчиняти в собі мило. 3) Пас. до милити. 4) розм. Вагатися, не наважуватися на якийсь вчинок … Український тлумачний словник • 2милитися — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3милитися — милюся, лишся, Пт. Помилятися. Моя внучка милится в рахунках до сто … Словник лемківскої говірки

Ілюстрації

Файл:Depositphotos 4427693-stock-photo-child-taking-a-bath.jpg x140px

[[Зображення: | V.jpgx140px]]