Милити

Милити, -лю́, -лиш, гл. Мылить, намыливать. Їдна шиє, друга миє, третя поливає, а четверта милом милить, п’ята помилив. Чуб. V. 395.

Сучасні словники

• Натирати милом що-небудь змочене водою; намилювати. Тепла вода, брусок простого мила, полотняний рушник. З задоволенням я милю й шкребу собі голову (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 128);
• Мазати когось, щось чим-небудь змоченим мильною піною. Бетя була під стріхою тієї самої клуні, де півгодини тому Крук милив саморобним квачем Кабанцеві щоки (Микола Трублаїні, I, 1955, 59);
• Розчиняти мило у воді. Милити воду.

• Милити очі ; Милити шию (голову, холку) кому — висловлювати догану кому-небудь; дуже лаяти когось. Павлик спокійно зауважує: — Це він тут поетом став, а в нас йому, пригадуєте, скільки разів шию милили за грубощі в повітрі... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 73); — Я знаю, що ти будеш милити мені холку, — додав Логвин. — Адже ж будеш? — запитував він, позираючи трохи винувато, чекаючи, що на це скаже секретар парткому (Григорій Епік, Тв., 1958, 57).

                                                                                              (Академічний тлумачний словник)

Ілюстріції

Файл:Милити 3.jpg