Дзенькати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:31, 30 вересня 2021; Svzhmura.if20 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Словник української мови Б.Грінченка

Дзенькати, -каю, -єш, одн. в. дзенькнути, -ну, -неш, гл. Звонить, звенѣть, преимущественно прерывисто, звякать. Ото ж, мабуть, тоді ключик упав, як я казала, що щось дзенькнуло. Новомоск. у.

Академічний тлумачний словник

Дзенькати - Видавати короткі дзвінкі звуки при ударах. Дзенькає молот, високо й тонко (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 186); Чути, як .. біля колодязя дзенькають цеберки (Олесь Донченко, I, 1956, 49); // чим. Викликати такі звуки ударами по металу, склу і т. ін. Нові гості .. полуднували, дзенькали ножами, стукотіли об тарілки (Нечуй-Левицький, I, 1956, 623); Ридван, весело дзенькаючи залізним відром, плавно покотився у вибалок (Василь Кучер, Вогник, 1952, 85).

Словник синонімів української мови

Дзенькати - дзенькнути (утворювати короткі дзвінкі звуки; утворювати такі звуки ударами по склу, металу тощо), дзвякати, дзвякнути, бре[и]нькати, бре[и]нькнути, дзеленькати, дзеленькнути, дзенькоті[а]ти, бренькоті[а]ти, дзеленькоті[а]ти, дренькати, дренькнути, дзвенькати, дзвенькнути, дзвенькотіти

Орфографічний словник української мови

Дзе́нькати - дієслово недоконаного виду

Лемківський Словничок

Дзенькати - дзвонити малим дзвоником