Меджи
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:07, 20 квітня 2026; Tykozhemiakina.feu25 (обговорення • внесок)
Ме́джи, пред. = Між.
Сучасні словники
Меджи - рідкісний народнопоетичний та діалектний варіант прийменника «між» (або «межи»). Воно вказує на розташування предмета посеред інших або виникнення дії в певному оточенні.
Етимологія: Походить від праслов’янського medji (місцевий відмінок іменника medja — «межа»). Споріднене з давньоіндійським mádhyah («середній») та латинським medius.
Морфологічні особливості:
Прийменник меджи (як і його сучасні форми) може керувати трьома відмінками залежно від запитання:
- Орудний (де?): меджи високими горами (найвживаніший варіант);
- Родовий (де?): меджи білих хаток;
- Знахідний (куди?): влізти меджи молот і ковадло.
Приклади вживання
У літературі та народній мові частіше зустрічаються форми «між» або «межи», проте «меджи» фіксується у словниках як рівнозначний архаїзм:
1. «Знаєте нас самих, знайте й меджи людьми» (у значенні «серед людей»).
2. «Меджи очі» — прямо в обличчя, відверто.
