Вербинка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:51, 3 червня 2021; Aoklymenko.fzfvs20 (обговорення • внесок)
Вербинка, -ки, ж. 1) Ум. отъ вербина. 2) Раст. Aster Amellus L. Вх. Пч. II. 29.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВЕРБИ́НА, и, жін.
1. Одне вербове дерево. Не стій, вербино, розкидайся (Словник Грінченка); Він не знає, де ялина, Де сосна, Не вгадає, де вербина Й бузина (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 25).
2. Вербове дерево як матеріал. Був у нас добрий будинок з вербини, Ґонтовий дах, димарі із цеглини (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339).
Ілюстрації
|
|
|
|
