Удягати
Удяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. удягти, -гну, -неш, гл. Одѣвать, одѣть; надѣвать, надѣть.
Сучасні словники
УДЯГАТИ, аю, аєш, недок., УДЯГТ і ВУДЯГНУТИ, удягну, удягнеш; мин. ч. вдяг, ла, ло і удягнув, ла, ло; док., перех. Те саме що одягати. Щира і мила, сама з тою лялькою схожа, Граєшся з лялькою ти, моя дівчинко гожа! Чорні їй коси розчешеш, у сукню вдягаєш; В стьожки червоні, в намисто ясне убираєш (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 333); Вона лише закусила губу й почала вдягати халат (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 46); Василько почав лагодитись в дорогу. Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); Не забудь про тих ткачів, що невдягнених вдягнули! (Юрій Яновський, V, 1959, 71).
Ілюстрації
|
Медіа
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 314.
Зовнішні посилання
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%83%D0%B4%D1%8F%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%8F
