Світич
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:08, 3 червня 2021; Yakyrychenko.if18 (обговорення • внесок)
Світич, -ча, м1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = Світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117.
Сучасні словники
Те саме, що світоч. Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (Іван Франко, VI, 1951, 99);
Ілюстрації
|
|
Джерела та література
Словник української мови
