Цюкання
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:53, 14 травня 2021; Yoromanko.if19 (обговорення • внесок)
Цю́кання, -ня, с. Легкіе удары топора.
Зміст
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка
Цю́кання, -ня, с. Легкіе удары топора.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЦЮ́КАННЯ, я, сер. Дія за значенням цюкати і звуки, утворювані цією дією. Цюкання сокир залунало з подвійною силою (Іван Франко, VI, 1951, 107); Глухе цюкання кирочок в руках дівочих хвилювало серце Якова Шпачука, як музика (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 15).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 253.
Тлумачний словник української мови
Цюкання -я, с. Дія за знач. цюкати і звуки, утворювані цією дією.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Цюкання -я, с. Дія за знач. цюкати і звуки, утворювані цією дією.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Матеріал з Вікіпедії
Соки́ра (діал. топі́р)[1] — знаряддя праці, призначене для рубання і тесання. Використовується також як холодна зброя.
Сокирище, топорище — руків'я сокири.
Сокирник — те ж, що й тесляр[2].
